Ти - мій нічний жах, мій привид з пітьми, Тінь, що лишилась ...

Ти — мій нічний жах, мій привид з пітьми,
Тінь, що лишилась у серці зими.
Перший мій вірш був про тебе й любов,
Та розчинився, як марево, знов.

Ти, наче примара, в думках виграєш,
В темряві ночі мене стережеш.
Рими тремтять, ніби голос твій зник,
В кожному слові — розбитий той крик.

Море все шепче про втрачений слід,
Хвилі несуть мені спогадів гніт.
Запах книжок, ніби шепіт старий,
Тихо нагадує: «Ти вже не будеш поряд зі мною…»

P.s Привиду, надобраніч:)