Faber & Faber: Нерозказана історія Нон-фік, який я чита...

Faber & Faber: Нерозказана історія

Нон-фік, який я читала більше місяця і чудово провела час. Книга фактично є збіркою листів працівників британського видавництва, які розкривають розвиток і проблеми бізнесу в проміжку між 20ми та 90ми роками двадцятого сторіччя.

Скажу одразу, бізнесу тут все ж трошки більше, аніж видавничої справи: буде багато про гроші, рекрутинг та позиціонування компанії. Водночас чимало взаємин між засновником видавництва і першими працівниками, переписка з авторами, спільні фото з офісу.

Найбільше мені сподобався проміжок про роботу видавництва у воєнний та повоєнний час. Тоді в Британії, як і у нас зараз, був бум на книги, але водночас він зіштовхнувся з жорстким нормуванням використання паперу. Збільшенням норми для всіх видавців займався саме засновник Faber&Faber.

Цікавим є те, що Faber&Faber видавали багато нобелівських лауреатів. По листах можна ознайомитися з проблемою публікації творів Джойса (британська цензура до 60х не дозволяла опублікувати Улісса без серйозних наслідків для видавця), причиною відмови Орвелу в 40х (він критикував СРСР, який був союзником Британії у війні), а також неймовірною історією видання «Володаря мух», яку я публікувала тут трошки раніше.

В кінці книги є табличка продажів, прибутків та дивідентів за роки, описані в книги, а також їхнє порівняння з планом продажів, створеним у 20х. Faber&Faber попри всі проблеми свого шляху, наздогнали цей план в кінці 80х.

Загалом, це дуже прикольна історія, що розказує про видавничу справу в довготривалій перспективі, а позитив упорядника листів та його коментарів до них надає всьому цьому певного приємного вайбу успіху попри невдачі. Я б залюбки почитала щось таке про українське видавництво. Але і британський досвід розкрив мені деталі видавничої справи, про які я раніше не задумувалася. Тепер хочу зібрати собі поличку нонфіку про створення та продаж книжок!